У 1775 році після ліквідації Запорозької Січі почався процес розподілу Запорозьких земель у власність поміщикам.
Одним із перших у черзі на нові землі, зокрема на ті, що знаходились на колишній татарській території нижче річки Кінської, був Василь Попов — управитель канцелярії Григорія Потьомкіна. 27 липня 1783 року Василь Попов отримав землі, які були розмежовані, були видані межова книга і план. Всього Попов отримав 43 тисячі десятин землі. За ім’ям власника отримала назву слобода Василівка.
З 1791 року в слободі Василівка почалось активне будівництво.
Станом на 1886 рік в містечку, центрі Василівської волості Мелітопольського повіту Таврійської губернії, мешкало 1910 осіб, налічувалось 325 дворів.
У 1903 році в містечку почала працювати невеличка бібліотека, у якій налічувалось кілька сотень російських книжок. При школах також діяли маленькі бібліотечки, але і в них не було українських книжок.
Після Жовтневого перевороту розгорнулася боротьба за радянську владу і в Мелітопольському повіті. На початку грудня у Василівці створено волосну Раду селянських депутатів.
На початку січня 1918 року влада в містечку повністю перейшла до волосної Ради.
У цей буремний час Василівка неодноразово переходила з рук у руки. З квітня по кінець листопада 1918 року мирних жителів перебували під владою австро-німецьких війська, а з середини 1919 до початку 1920 років — денікінці.
Але в липні 1920 року місто захопили врангелівці. На початку жовтня білі зігнали на майдан кількасот селян Василівки і на їх очах стратили 123-х полонених червоноармійців. За 4 місяці врангелівці розстріляли 482 чоловіка.
